Олег Тягнибок відповів на питання журналіста "RIA"

Олег Тягнибок відповів на питання журналіста "RIA"

Вінниця

Минулого тижня приїжджав до Вінниці лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок. Серед іншого, він зустрічався з кореспондентом "RIA" Андрієм Толстой, щоб дати нашій газеті ексклюзивне інтерв’ю. Під час інтерв’ю Олег Тягнибок відповів, можливо, навіть на не зовсім зручні для нього питання.

- Сьогодні банки кажуть про те, що видача кредитів на розвиток малого та середнього бізнесу буде розморожена не раніше жовтня. Де підприємцям брати обігові кошти на закупівлю товарів, на забезпечення довгострокових контрактів, і тому подібне?

- При теперішній владі, яка повністю зорієнтована на захист великого олігархічного капіталу, середній клас ніколи не отримає підтримки. Усі закони, які ухвалюють у Верховній Раді, стосуються інтересів великого бізнесу. На жаль, наші підприємства стоять. Навіть, якщо наша держава позичила кошти у МВФ, що було помилкою, то їх потрібно було пустити на кредитування малого та середнього бізнесу. А вони ж позичені гроші поділили між банками, які належать олігархам. Гроші не були пущені на розвиток нашої економіки, а пішли на закупівлю валюти, яка потім була переведена в офшорні зони. Цим самим був створений ажіотаж на валютному ринку в Україні. Люди відразу збідніли у два рази, а олігархи стали у два рази багатшими. А малий та середній бізнес опинився перед повним крахом. Усі депозити, усі кредити, усі операції між українськими банками мають здійснюватися тільки в національній валюті. Наприклад, якщо підприємець торгує з китайцями, то йому банк може дати кредит в юанях, якщо він торгує з німцями, банк мав би дати кредит в євро, а в самій Україні треба припинити доларизацію економіки. Держава може вплинути на банки. Рузвельт, який вивів Сполучені Штати з економічної депресії, вибрав 36 банків. Було надруковано два мільярди доларів. Він роздав гроші отим 36 банкам, але 51% їх власності забрав до держави. А у нас усе перевернуто з ніг на голову. Нам потрібно відродити маленькі м’ясокомбінати, маленькі консервні заводи, швейні фабрики тощо. Відкрити ж їх можна лише тоді, коли власник отримає кредит і запустить їх у виробництво.

- Існуюча економічна схема в нашій країні провалилася. Чи вистачить сміливості, освіти, досвіду членам вашої політичної сили докорінно змінити економічну систему в нашій країні?

- Середній вік членів нашої партії 37 років. Мене тішить, що у нас є достатньо кваліфікованих кадрів, щоб ми могли реалізовувати політику економічного націоналізму. Наприклад, з 50 новообраних депутатів до Тернопільської обласної ради від "Свободи", — 21 депутат має дипломи економічного вузу. Ще 12 осіб мають вищу юридичну освіту. Решта мають освіти управлінські, менеджерські, а також є освітяни і кілька лікарів. Так, ці люди ніколи не були при владі, але багато з них зуміли побудувати свій бізнес та досягли певного успіху. Найперше ми повинні збудувати в Україні енергетичну незалежність. Наступний крок - це перегляд приватизації великих підприємств. Ми будемо впроваджувати новий податковий кодекс, суть якого: малий бізнес - малі податки, великий бізнес – великі податки, відміна ПДВ, спрощення процедури ліцензування будь-яких видів діяльності

- В Україні на сьогодні існує 99 контролюючих органів. Підприємці скаржаться на засилля перевірок. Як ви бачите реформу системи контролюючих органів?

- Система перевірок має бути максимально простою. Необхідно впровадити так зване "єдине вікно". Тиждень тому я повернувся із Західної Європи. Якщо людина хоче там займатися бізнесом, вона вносить початковий, чисто символічний внесок. Там усе зроблено так, щоб людина не бігала за кожною довідкою. Основною причиною трудової міграції в Україні була нездатність людей чесно заробити собі на житло. Ціни на нерухомість зростали так швидко, що люди навіть не встигали заробити на вхідні двері. А все це через те, що будівельник замість того, щоб займатися будівництвом, вимушений купу енергії, часу та грошей витратити на біганину по державних органах і на фантастичні хабарі. Тому в ціну житла фактично вкладалася вартість хабара.

- Як можна побороти корупцію?

- Найперше за допомогою люстрації – докорінного очищення влади. На сто відсотків корупцію ніхто не подолає. Але максимально зменшити її відсоток у суспільстві можливо. Друге, це публічні судові процеси через телебачення над корупціонерами та хабарниками. Народ у нас серіали любить дивитися, то нехай подивиться ці суди. По-третє, ми за відновлення смертної кари. Сам цей факт уже багатьох зупинить. Якщо таких буде покарано, народ це відчує і побачить, що влада справедлива і наводить порядок. Людям потрібно встановлювати правила. Усе залежить від того, хто управляє процесом. Якщо буде політична воля тих, хто буде сидіти нагорі, і це питання буде не замовчуватися, а підніматися, наслідки будуть позитивні.

- Хто має проводити люстрацію?

- Люстрацію можна провести трьома методами. Перший метод був використаний у багатьох країнах Східної Європи. Ухвалювався закон про люстрацію, в якому був перелік певних посад. Одночасно були оприлюднені списки московської агентури. Тим людям, які займали посади з того переліку і були агентурою, забороняли брати участь у владі. У Польщі люстрація стосувалася не тільки виборних органів влади, вона стосувалася також прокуратури, поліції, журналістики, духівництва. Парламентом створюються люстраційні комісії. Люди заповнювали анкету, де мали добровільно визнати, були чи не були агентами КГБ. Це не є стовідсоткова панацея, але вона може суттєво змінити наше суспільство. Ми ж бачимо приклад тих самих чехів, поляків, мадярів. У них пройшла люстрація і тепер зовсім інша ситуація. А у нас чиновник не має страху. Він знає, що завжди може відкупитися, і це найбільша сьогоднішня проблема. Друга легка форма люстрації, це так як відбулося зараз у Тернополі. Коли люди прийшли до виборчих дільниць і не проголосували за ті партії, які раніше керували. Третій варіант найстрашніший, але про який я дедалі більше чую, коли відвідую регіони. Це люстрація через вила та коси. Коли люди просто не витримають цього знущання та вийдуть на вулиці, і камінь стане основною зброєю пролетаріату. Тому краще провести більш м’якші форми.

А сам Олег Тягнибок готовий пройти люстрацію, в тому числі і через поліграф?

- Звичайно. Більше того, усе, що я декларую, в першу чергу має стосуватися мене. Однозначно, я готовий йти на поліграф.

- Пане Олеже, ви були комсомольцем?

- Так, я був комсомольцем. Я 1968 року народження. Переважна більшість людей мого покоління були в комсомолі, проте в родині я виховувався у зовсім іншому дусі. Моя мама походить з родини українського священика, який через відмову співпрацювати з радянською владою був ув’язнений на 10 років. У тих умовах можна було бути лише одинаком і протестувати проти тієї системи. Але ні я, ні мої батьки ніколи не були в комуністичній партії. Пізніше із студентами ми всі дружньо спалювали ті комсомольські квитки.

- Українська армія повинна бути сильна, але де взяти гроші на неї?

- Коли ми прийдемо до влади, то встановимо фінансування Збройних сил України у розмірі 6-7% від внутрішнього валового продукту. На сьогоднішній день це 0,8% . Українська армія фінансується менше ніж Міністерство внутрішніх справ. Це взагалі не піддається жодній логіці. Україна є достатньо багата держава. Якщо б не крали, то кошти можна знайти. Крім того, їх треба забрати у олігархів. Україна повинна вже сьогодні заявити про своє право повернути собі статус ядерної держави. У 1994 році Україна підписала Будапештський меморандум. Згідно з ним, після того, як Україна відмовилася від ядерної зброї, три країни-гаранти гарантували нам економічну, політичну та військову безпеку. Це були Росія, США та Великобританія. Росія періодично натякає на можливі ядерні удари проти України та веде війну в різних формах, починаючи від інформаційного і закінчуючи підготовкою до можливого вторгнення в Крим. Тому, або наші гаранти виконують свої зобов’язання і фінансують наші Збройні сили, щоб ми могли захистити себе, або ми виходимо з договору.

- Скільки відсотків української крові треба мати, щоб стати членом ВО "Свобода"?

- Людина повинна вважати себе українцем. В Україні є багато змішаних шлюбів. Для того, щоб стати членом "Свободи" треба мати 18 років, прочитати програму і статут і погоджуватися з тими позиціями, які там задекларовані. Також необхідно керуватися програмою у своїй діяльності. Ми не приймаємо до лав партії колишніх комуністів. У Дніпропетровську підійшов до мене чоловік і говорить, що хоче бути членом нашої партії. Але каже, що тато у нього поляк, а мама українка, проте він вважає себе українцем. Я кажу, що немає жодних проблем. Але я попросив його уявити ситуацію, що між Україною та Польщею виникне війна – на чиєму боці він буде тоді? Чоловік, не задумуючись, відповів мені, що за Польщу. Це, напевне, найкраще питання, щоб визначити, хто ти. У чию сторону ти будеш стріляти, якщо розпочнеться війна? Ніхто не збирається вимірювати чистоту крові. Людина сама повинна себе ідентифікувати.

- Кого із місцевих політиків або чиновників ви хотіли б побачити у своїй команді?

- Ми є прихильниками люстрації. Сьогодні навіть не знаєш чи гірший є колишній комуніст, чи регіонал, чи помаранчевий або білосердечковий. Вони всі разом такого начудили, що ні з ким з них не хочеться взагалі ніякої справи мати. Політика — це жорстка, навіть жорстока річ. Якщо ми тільки-но розпочнемо співпрацювати з кимось із відомих діючих політиків, то на нас моментально посиплеться звинувачення у непослідовності. Хоча я не виключаю, що на якомусь певному етапі ми, можливо, будемо з кимось співпрацювати. Але наразі при формуванні нашої Вінницької обласної організації, в ідеалі ми хотіли б обійтися без тих, які тепер при владі. У Тернополі ж обійшлися. Те, що ми будемо мати симпатії людей, є поза всяким сумнівом.

- У центрі Вінниці встановлена пам’ятна дошка на честь Пілсудського, а пам’ятника Шевченку в місті немає. Що ви може сказати на це?

- Ми знаємо, хто такий Пілсудський, і що він витворяв з українцями. Я не прихильник боротьби з минулим, але нам потрібно в першу чергу поважати своє. Наприклад, я не думаю, що в центрі Варшави може стояти пам’ятник Гітлеру. А Гітлер з поляками робив подібне, як Пілсудський з українцями. В Галичині знають, хто такий Пілсудський, і що таке пацифікація. Ми пам’ятаємо, як поляки знищували українців. Пам’ятник Наполеону в Бородіно ви собі уявляєте? А пам’ятник Гітлеру в Тель-Авіві? Оце приблизно те саме. На пам’ятниках виховується майбутнє нації і дух майбутніх поколінь. Поляки привезуть сюди своїх дітей і скажуть, що ось герой Польщі Пілсудський. А ви свою дитину до повноцінного пам’ятника Шевченка чи Івана Богуна, який лупив поляків, не можете привести, бо їх просто немає у Вінниці.

- У 2004 році Українська соціал-національна партія була перейменована на ВО "Свобода"? Чи не була взята ця назва по прикладу австрійської партії "Свобода"?

- Стара назва була складна та незрозуміла людям. А "Свободу" з нашою символікою і бабця в селі запам’ятає. Тоді ми вже виростали зі штанців просто активної групи за інтересами і переходили на етап масового політичного об’єднання. Слово "націоналізм" було спаскуджене за радянських часів. В Європі кожен пишається, що він є націоналістом. Націоналіст - це є дієвий патріот. Націоналізм - це любов до свого. Ми не хочемо чужого, ми хочемо своє. Якщо я у себе в хаті живу, то я хочу, щоб речі в ній стояли, як мені до вподоби. А як приходить сусід і починає мені все переставляти, то я, як націоналіст, скажу: йди до себе в хату, а я все поставлю, як мені хочеться!

- Деколи можна почути закиди, що з 1991 року на Західній Україні при владі бандерівці, а рівень життя там не вищий, ніж, наприклад, на Донбасі?

- Націоналісти в Галичині при владі не були ніколи. При владі були, так звані, націонал-демократи або ліберали. Вони були змушені вшановувати Бандеру, бо немає жодної родини в Галичині, щоб хтось не був у "бандерах". Той самий БЮТ у Львові галасує за Бандеру, а як приїжджає у Луганськ, то навіть українською мовою не говорить. В Одесі БЮТ і "Наша Україна" одностайно голосують за встановлення пам’ятника Катерині Другій, а на Закарпатті вони голосують за відновлення національності "русин". Ці політичні рухи непослідовні і ведуть політику подвійних стандартів. У Львівській обласній раді "Свобода" має лише десять депутатів. У Тернопільській обласній раді у нас взагалі не було жодного депутата до цього часу, а тепер самі бачите…

- Якщо Олег Тягнибок стане президентом, чи немає загрози розколу України?

- Це є повна маячня. Цю чутку розповсюджують опоненти з "Нашої України", які розуміють, що вони серйозно втрачають, а "Свобода" набирає і неминуче прийде до влади. Націоналізм у першу чергу є не розколом, а інтеграцією. Ми виступаємо за єдину унітарну державу. Українці Сходу будуть голосувати за "Свободу". Українця в Луганську притіняють. Він не має там своєї книжки, своєї газети і не може говорити там своєю мовою. Раніше він асоціював прихід української влади з Ющенком, а потім з Тимошенко. Але побачив, що навіть за Кучми йому легше дихалося. Тепер він хоче бачити в парламенті партію, яка буде відстоювати його інтереси. Я не є наївний. Ми не зможемо відразу прийти до влади по всій Україні. Ми йдемо крок за кроком. Для початку Тернопіль. Ми покажемо там приклад. Бо те, що говорять проти нас, є брехня. Який я фашист, якщо фашисти вбивали моїх родичів? Я є український націоналіст. Я не хочу чужого, я хочу захистити своє. Ми візьмемо в парламенті 7% і покажемо ще один приклад. Тоді люди побачать, що нас немає чого боятися. Вони переконаються, що ми прийшли не красти чи відстоювати інтереси свого бізнесу, а є людьми, які від душі хочуть зробити щось для нації.